Тер Грігор
Грігор Великий (Тер Грігор) — архієпископ Львівський Вірменської апостольської церкви, однієї з найдавніших християнських церков. Другий з числа згаданих очільників вірменської церкви у Львові. Званий Григір був Великим не за зріст, а за побожність та ретельність у обстоюванні прав вірменської громади.
Після завершення будівництва Вірменського катедрального собору у Львові в 1363 році, католикос Месроп І (1359—1372) призначив Грігора архієпископом львівським. Оригінал кондаку про його призначення, датований 15 січня чи 15 червня 1364 року, зберігається в Архіві ордену мхітаристів у Венеції. До єпархії Грігора були включені вірменські парафії давньої давньої Галицько-Волинської держави: Львів, Володимир та Луцьк.
15 січня 1374 наступник Месропа, Костандін V Сісеці, підтвердив Грігора у сані єпископа в межах попередньо визначеної єпархії. Втім, між Грігором та Костандіном V виник конфлікт, бо в 1380 році католикос прийняв рішення розширити межі Львівської вірменської єпархії, яка відтак включала Манкерман (Київ) і призначив новим єпископом Гованеса Насредіняна. Грігор, однак, відмовився виконувати рішення Костандіна і його наступника Теодороса ІІ, продовжив керувати єпархією, а Гованеса Насредіняна до Львова не пустив.
У міських документах Григора Великого — “domino Gregorio” – згадано в зв’язку з королівським привілеєм під 1367 роком. У 1388 році цей привілей був підтверджений новим королем — Владиславом ІІ — в ноьму йдеться про “Domino Gregorio Episcopo Armenorum”. У документі під 1389 роком мова знову йде про “Domino Gregorio”, а також згадано ще один храм, який відносився до вірменської парафії, хоча і знаходився за межами міста.
Займав Григір Великий керівну посаду близько сорока років — за різними відомостями до 1414 або 1420 року.