Межі Руського Королівства
Королівство Русі займало територію Галицької і Волинської земель. За Лева Даниловича у період найбільшого розширення до його складу входили також Люблінська земля (1289–1302), комітати Берег та Земплин на Закарпатті (1308–1310) та Київська земля (після 1292–1300). Васалами сюзеренів королівства були турово-пінські князі. На півдні територія королівства простягалася до Чорного моря, але вже наприкінці ХІІІ ст. Білгород та пониззя Дністра і Пруту спочатку перебувало під подвійним управлінням, а далі повністю перейшло під контроль ординських улусбеків. З початком боротьби за спадщину Романовичів після 1340 р. Угорщина взяла під контроль басейн Пруту і правобережжя Середнього Дністра. У 1352 р. тут сформувалося князівство Молдова. Після битви на Синіх Водах у 1362 р. виникло окреме Подільське князівство, правителі якого Корятовичі орієнтувалися на угорських королів. У 1349–1392 рр. галицька частина королівства поступово переходила під контроль польських та угорських правителів і їх ставлеників. У 1387–1392 рр. на правобережжі верхньої течії Дністра рештки галицької частини королівства утримував угорський васал князь Сцібор з Сціборжиць. Територія Волині теж скорочувалася, але князь Дмитро-Любарт врешті її утримав. Белзьке князівство у 1388–1462 рр. тримала мазовецька династія. У 1393–1442 рр. існувало також окреме Жидачівське князівство. Адміністративний поділ королівства Русі залишався старий, просто за відсутності удільних князів волостями управляли намісники у ранзі посадників, а з XIV ст. воєвод. У галицькій частині це були галицька, перемишльська, звенигородська, теребовельська, звенигород-дністровська (бирладська), у волинській частині: володимирська, луцька, белзька, холмська, дорогичинська, шумська, пересопницька, дорогобузька і болохівська волості-князівства. У головних містах були посадники, які очолювали князівські гарнізони. Львів, Перемишль, Володимир, а далі інші міста почали отримувати магдебурзьке право. З 1340 р. у галицькій частині з’явився капітан або староста руської землі, з часів Володислава Опольського – уряд генерального руського старости, який існував до 1434 р., коли тут були утворені Руське та Подільське воєводства.