06_03_межі_руського_королівства - Музей «Львів Стародавній»

Межі Руського Королівства

Королівство Русі займало територію Галицької і Волинської земель. За Лева Даниловича у період найбільшого розширення до його складу входили також Люблінська земля (1289–1302), комітати Берег та Земплин на Закарпатті (1308–1310) та Київська земля (після 1292–1300). Васалами сюзеренів королівства були турово-пінські князі. На півдні територія королівства простягалася до Чорного моря, але вже наприкінці ХІІІ ст. Білгород та пониззя Дністра і Пруту спочатку перебувало під подвійним управлінням, а далі повністю перейшло під контроль ординських улусбеків. З початком боротьби за спадщину Романовичів після 1340 р. Угорщина взяла під контроль басейн Пруту і правобережжя Середнього Дністра. У 1352 р. тут сформувалося князівство Молдова. Після битви на Синіх Водах у 1362 р. виникло окреме Подільське князівство, правителі якого Корятовичі орієнтувалися на угорських королів. У 1349–1392 рр. галицька частина королівства поступово переходила під контроль польських та угорських правителів і їх ставлеників. У 1387–1392 рр. на правобережжі верхньої течії Дністра рештки галицької частини королівства утримував угорський васал князь Сцібор з Сціборжиць. Територія Волині теж скорочувалася, але князь Дмитро-Любарт врешті її утримав. Белзьке князівство у 1388–1462 рр. тримала мазовецька династія. У 1393–1442 рр. існувало також окреме Жидачівське князівство. Адміністративний поділ королівства Русі залишався старий, просто за відсутності удільних князів волостями управляли намісники у ранзі посадників, а з XIV ст. воєвод. У галицькій частині це були галицька, перемишльська, звенигородська, теребовельська, звенигород-дністровська (бирладська), у волинській частині: володимирська, луцька, белзька, холмська, дорогичинська, шумська, пересопницька, дорогобузька і болохівська волості-князівства. У головних містах були посадники, які очолювали князівські гарнізони. Львів, Перемишль, Володимир, а далі інші міста почали отримувати магдебурзьке право. З 1340 р. у галицькій частині з’явився капітан або староста руської землі, з часів Володислава Опольського – уряд генерального руського старости, який існував до 1434 р., коли тут були утворені Руське та Подільське воєводства.

Borders of the Rus Kingdom

The Kingdom of Rus was located in the regions of Halycia and Volhynia. During the reign of Prince Lev, when its territory was the largest, it also included the land of Lublin (1289–1302), Bereh and Zemplin of Transcarpathia (1308–1310), and the land of Kyiv (after 1292–1300). Its vassals were princes of Turov and Pinsk. In the South the territory of the kingdom reached the Black Sea, however, since the end of the 13 century the town of Bilhorod and the lower reaches of the Dniester and Prut rivers were under the dual control of Rus and the Golden Hord, that finally conquered them. After the beginning of the war for the Romanovychi succession in 1340, Hungary took control of the Prut river basin and the left bank of the Dniester. У 1352 the Principality of Moldova emerged in this area. Following the battle of Blue Waters in 1362 р., the Duchy of Podilia arose here; its rulers, the Koriatovich brothers, were allies of the Hungarian kings. In 1349–1392 Halycia passed under the control of Polish and Hungarian rulers and their supporters. In 1387–1392 the right bank of the head of the Dniester with what remained from the Halycian part of the Rus Kingdom was controlled by the Hungarian vassal prince Stibor of Stiboricz. The territory of Volhynia was also decreasing, however, Prince Demetrius of Liubar succeeded in holding it together. The Duchy of Belz was the realm of the dukes of Masovia. Another principality, the Princedom of Zhydachiv, also existed here in 1393–1442. The administrative structure of the Rus Kingdom did not change, however, since there were no apanage principalities any more, volosts (administrative subdivisions) were ruled by posadniks (appointed officials), and beginning from the 14th century by voivodes (heads of military administrations). Halycia had volosts of Halych, Peremyshl, Zvenyhorod, Terebovel, and Zvenyhorod on the Dniester, while Volhynia —those of Volodymyr, Lytsk, Belz, Kholm, Dorohochyn, Shumsk, Peresopnytsia, Dorohobuzh and Bolohiv. Major cities (L’viv, Peremyshl, Volodymyr, etc.) were ruled by posadniks, who were the commanders of local garrisons. Later the cities were granted the Magdeburg Law. After 1340, local administrations in Halycia were managed by captains, or starost of the land of Rus. King Vladislaus II of Opole introduced the government of the General Starost of Rus, that existed till 1434, when the Rus and Podillia Viovodships were created here.

Granice Królestwa Ruskiego

Królestwo Ruskie obejmowało terytoria Halicji i Wołynia. Za czasów Łewa Danyłowycza, w okresie największej rozbudowy, obejmowało także ziemię Lubelską (1289-1302), komitaty Bereh i Zempłyn na Zakarpaciu (1308-1310) oraz ziemię Kijowską (po 1292-1300). Wasalami suzerenów królestwa byli książęta Turowsko-Pińscy. Na południu terytorium królestwa rozciągało się do Morza Czarnego, ale pod koniec XIII wieku Biłhorod i dolny rejon Dniestru i Prutu początkowo znajdowały się pod podwójną kontrolą, a następnie całkowicie znalazły się pod kontrolą Ordy. Wraz z początkiem walki o dziedzictwo Romanowyczów po 1340 roku Węgry przejęły kontrolę nad dorzeczem Prutг i prawym brzegiem Środkowego Dniestru. W 1352 roku powstało tu księstwo Mołdawii. Po bitwie nad Sinymi Wodami w 1362 roku powstało osobne księstwo Podolskie, którego władcy Koriatowycze skierowali się ku królom węgierskim. W latach 1349-1392 Halicka część królestwa stopniowo znalazła się pod kontrolą władców polskich i węgierskich oraz ich protegowanych. W latach 1387-1392, na prawym brzegu górnego biegu Dniestru, resztki Halickiej części królestwa znajdowały się w posiadaniu węgierskiego wasala, księcia Ścibora ze Ściborzyc. Zmniejszał się także obszar Wołynia, ale książę Dmytro-Lubart ostatecznie go zachował. Księstwo Bełskie znajdowało się w latach 1388-1462 w posiadaniu dynastii mazowieckiej. W latach 1393-1442 istniało też osobne księstwo Żydacziwskie. Podział administracyjny Królestwa Ruskiego pozostał stary, po prostu pod nieobecność książąt, wołostami rządzili namiestnicy w postaci posadników, a od XIV w. wojewodów. W części Halickiej były to: Halickie, Peremyszlskie, Zwenyhorodskie, Terebowelskie, Byrładskie; w części wołyńskiej: Wołodymyrskie, Łuckie, Bełskie, Chołmskie, Dorohyczyńskie, Szumskie, Peresopnyckie, Dorohobuzkie i Bołohiwskie wołosty-księstwa. W głównych miastach byli posadniki, którzy rządzili książęcymi garnizonami. Lwów, Peremyszl, Wołodymyr, a następnie inne miasta zaczęły otrzymywać prawo magdeburskie. Od 1340 roku w części Halickiej pojawił się kapitan lub starosta ziemi ruskiej, od czasów Władysława Opolczyka – rządu naczelnego starosty Rusi, który istniał do 1434 roku, kiedy to powstały tu województwa Ruskie i Podolskie.