09_01_еліта_львова - Музей «Львів Стародавній»

Культура Королівства Русі та міста Лева

Галицько-Волинська держава зберігала та продовжувала церковні і культурні традиції доби Русі. За правління короля Данила Романовича та князя Лева Даниловича було збудовано більше десятка нових православних церков і монастирів у Львові та в інших великих й менших містах Галицького і Волинського князівств.

З огляду на ведення протягом ХІІ – ХІІІ століть великого монументального будівництва у Галицько-Волинській державі, історики архітектури виокремили галицьку архітектурну школу того часу. Перші храми Львова були дерев’яними, а однією з перших мурованих церков стала збудована за князювання Лева Даниловича церква Святого Миколая. Вона була зведена у візантійському стилі і у традиційній для місцевого церковного будівництва техніці з кам’яних блоків. Невдовзі тут було зведено церкви св. Онуфрія та св. Юрія, а потім – П’ятницьку церкву. До нашого часу дійшов один із зразків львівського ливарного мистецтва – дзвін з собору св. Юри, який було зроблено у 1340 – 1341 роках галицьким майстром Яковом Скорою.

1363 року у Львові було завершено будівництво Вірменського храму, який споруджувався будівничим на ім’я Дорінг. А першим латинським храмом міста став збудований у 1350-х роках костел Марії Сніжної. Він зводився німецькими колоністами і від початку свого існування був дерев’яним. Історики мистецтва та архітектури стверджують, що саме з цього часу мистецьке життя багатьох міст Галичини і Волині починає зазнавати впливу західно-латинської культури. У 1360-х роках у Львові з’являється монастир ордену Францисканців, а через кілька десятиліть – парафіяльний Латинський собор. Обидва храми були збудовані у готичному стилі. Латинські храми Львова прикрашали виконані тогочасними майстрами скульптури, які, вочевидь, виконувалися західноєвропейськими скульпторами.

Галицько-Волинський літопис став основним джерелом знань про минуле Руського королівства на Галичині й Волині. До літературних пам’яток тієї доби можна віднести «Повість про осліплення Василька» та Перемишлянське літописання 80 – 90-х років ХІІ століття. Їхні фрагменти були відображені у відомій «Хроніці» поляка Яна Длугоша. Деякі вчені стверджують, що «Слово о полку Ігоревім» також має галицьке походження. До нас дійшли такі рукописні книги, які були створені у Галицькому князівстві та Королівстві Русі – Галицьке Євангеліє 1144 року, Християнопільський апостол ХІІ століття, Бучацьке Євангеліє ХІІ – ХІІІ століття та Холмське Євангеліє ХІІІ століття.

Багато містян Львова протягом XIV – XVIII століть ставали благодійниками й меценатами та сприяли розвитку української культури міста.

Culture of the Rus Kingdom and the city of L’viv

The Principality of Halycia and Volhynia respected and carried on religious and cultural traditions of Rus. During the reign of Danylo and his son Lev, more than a dozen churches and monasteries were built in L’viv and other cities and towns of Halycia and Volhynia.

Architectural historians believe that monumental objects built here in the 12th and 13th centuries have a distinct style that may be viewed as unique for Halycia and Volhynia. Early L’viv temples were wooden; the first stone church was the Church of St. Nicolas erected during the reign of Prince Lev. It was constructed in the Byzantine style from stone blocks using the traditional local building technique. The churches of St. Onuphrius and St. George as well as the Church of Good Friday were built later. Extant is the bell of the Church of St. George, an example of traditional L’viv cast iron works; the bell was created in 1340 – 1341 by Master Yakiv Skora from Halycia.

In 1363, the construction of the Armenian Cathedral designed by the architect Doring was finished in L’viv. The first Latin temple of the city was the Church of St. Mary of the Snows. It was initially built by the German diaspora from wood. Art and architectural historians believe that in this period the Latin influence became noticeable in the artistic life of many cities and towns of Halycia and Volhynia. In 1360s the Franciscan Monastery, and after a few decades the Latin Parish Church were founded in L’viv. Both structures were built in the Gothic style and decorated with sculptures created by artists from the Western Europe.

The Halycian-Volhynian Chronicles were the main source of knowledge about the past of the Rus Kingdom. Other literary landmarks of the time are “The Blinding of Vasylko” and “The Peremyshl Chronicles” of the 80s and 90s of the 12th century. Their fragments were included in the famous Annals of the Polish historian Jan Długosz. Some scholars believe that “The Tale of Igor’s Campaign” also originated in Halycia. Other books created in the Halycian Principality and the Rus Kingdom that survived till today are the Halych Gospel of 1144, the Krystynopil Apostle of the 12th century, the Buchach Gospel of the 12th – 13th century, and the Kholm Gospel of the 13th century.

In the 14th – 18th centuries many L’viv residents were patrons and benefactors of the Ukrainian cultural projects.

Kultura Królestwa Ruskiego

Państwo Halicko-Wołyńskie zachowało i kontynuowało tradycje cerkiewne i kulturowe epoki Rusi. Za panowania króla Danyła Romanowycza, a później księcia Łewa Danyłowycza we Lwowie oraz innych dużych i małych miastach księstw Halickiego i Wołyńskiego powstało kilkanaście nowych cerkwi i monasterów.

Ze względu na dużą monumentalną budowlę w państwie Halicko-Wołyńskim w XII-XIII w. historycy architektury wyróżnili ówczesną halicką szkołę architektoniczną. Pierwsze cerkwi we Lwowie były drewniane, a jedną z pierwszych ceglanych była cerkiew św. Mykołaja wybudowana za panowania Łewa Danyłowycza. Cerkiew ta została zbudowana w stylu bizantyjskim i w tradycyjnej miejscowej technice budowania z bloków kamiennych. Wkrótce wybudowano też cerkiew św. Jurija, a następnie – сerkiew św. Paraskewy. Jednym z przykładów lwowskiego odlewnictwa jest dzwon z soboru św. Jura, który został wykonany w latach 1340-1341 przez halickiego mistrza Jakowa Skorę.

W 1363 roku we Lwowie zakończono budowę katedry Ormiańskiej, która została zbudowana pod kierunkiem architekta Doringa. Pierwszą łacińską świątynią w mieście był zbudowany w latach 50-tych XIII w. kościół Marii Śnieżnej. Zbudowali go niemieccy koloniści i od początku swego istnienia był drewniana. Historycy sztuki i architektury twierdzą, że to właśnie od tego czasu życie artystyczne wielu miast Halicji i Wołynia zaczęło być pod wpływem zachodniej kultury łacińskiej. W latach sześćdziesiątych XIII w. we Lwowie powstał klasztor zakonu Franciszkańskiego, a kilkadziesiąt lat później parafialna katedra Łacińska. Obie świątynie zbudowane zostały w stylu gotyckim. Łacińskie świątynie we Lwowie były ozdobione rzeźbami wykonanymi przez ówczesnych mistrzów zachodnioeuropejskich. Latopis Halicko-Wołyński stał się głównym źródłem wiedzy o przeszłości Królestwa Ruskiego w Halicji i na Wołyniu. Do literackich zabytków tamtego okresu należą “Opowieści o oślepieniu Wasylka” oraz Latopis Peremyszlski z lat 80. i 90. XII wieku. Ich fragmenty zostały odzwierciedlone w słynnej “Kronice” Jana Długosza. Niektórzy naukowcy twierdzą, że “Słowo o wyprawie Igora” ma również pochodzenie halickie. Dostaliśmy takie rękopisy, które powstały w księstwie Halickim oraz Królestwie Ruskim: Ewangeliarz Halicki z 1144 roku, Chrystynopolski Apostoł z XII wieku, Ewangeliarz Buczacki z XII-XIII wieku i Ewangeliarz Chołmski z XIII wieku.

Wielu mieszkańców Lwowa w XIV-XVIII wiekach stali się filantropami i mecenasami oraz przyczynili się do rozwoju ukraińskiej kultury miasta.