02_02_експо - Музей «Львів Стародавній»

Правління Данила Романовича

Наприкінці ХІІ століття Русь (Київська Русь) включала 11 земель (Київська, Галицька, Волинська, Чернігівська, Переяславська, Турівська, Полоцька, Смоленська, Новгородська, Муромо-Рязанська і Володимиро-Суздальська), які ділилися на удільні князівства. Найпотужніші з володарів земель з двох гілок правлячої династії Рюриковичів-Мономаховичів та Ольговичів боролися за Київ, володар якого був володарем Русі. Подібний період тоді переживали і інші сусіди Русі: Священна Римська імперія (Німецьке королівство) до складу якого входило більше 200 князівств чи Польща (більше 20 князівств). У 1199 році Володимирський князь Роман Мстиславич зумів об’єднати Галицьку та Волинську землі. Після його загибелі розпочалася довга боротьба за його спадщину (1205–1238). А у 1238–1241 роках вторгнення монголів зруйнувало Русь, більша частина її території була завойована.

Першим спробував відродити Русь Галицько-Волинський князь Данило Романович, залучивши до цього широке коло європейських держав, яким теж загрожувало монгольське вторгнення. У 1253 році він був коронований як король Русі папським легатом Опізо (надати королівський титул тоді могли тільки імператор та римський папа). З різних причин королю Данилу не вдалося звільнити Русь від монгольської зверхності. Його наступники періодично були змушені визнавати залежність від Золотої Орди, відмовляючись від вживання королівського титулу. Але королівство Русі у ХІІІ–ХІV століттях залишалося потужною центральноєвропейською державою, яка впливала на хід політичних подій і економічний та культурний розвиток регіону. Найбільшою територія королівства Русі була наприкінці ХІІІ століття, коли до її складу входили Київська і Турівська землі, частина Закарпаття і Люблінська земля. Королівство Русі існувало до 1434 року (з 1392 Галицька частина як автономна земля у складі королівства Польщі, а Волинська частина як ряд удільних князівств у складі Великого князівства Литовського). На території королівства Русі у ХІІІ – на початку ХV століття відбувалося завершення формування українського етносу. До цього періоду відносяться і найдавніші збережені писемні пам’ятки староукраїнської мови.

The reign of prince Danylo

In the end of the 12th century Kyiv Rus included 11 lands (Kyiv, Halych, Volhynia, Chernihiv, Pereyaslav, Turiv, Polotsk, Smolensk, Novgorod, Murom- Riazan, and Volodymyr-Suzdal), divided into apanage principalities. The most influential rulers of these lands, who belonged to two different branches of the Rurik dynasty (the Houses of Monomakh and Oleg I), were fighting for the Kyiv throne. Neighbors of Rus were also going through similar processes: the Holy Roman Empire (the Kingdom of Germany) had about 200 principalities, while Poland – more than 30. In 1199 Prince Roman the Great of Volodymyr united the lands of Halycia and Volhynia in one state. The struggle for his succession, that began after his death, lasted for many years (1205–1238). In 1238–1241 the Mongol invasion destroyed Rus, most of its lands were occupied.

Prince Danylo of Halycia and Volhynia was the first who tried to restore Rus: he sought support of the European countries that were under the threat of the Mongol invasion. In 1235 he was crowned King of Rus by the papal legate Opizo (then the royal title could only be granted either by the Pope, or the Emperor). Due to various reasons, King Danylo’s efforts to liberate Rus from the Mongols were unsuccessful. His successors were often forced to accept the dependence on the Golden Horde and abandon the use of their royal title. However, in the 13th and 14th centuries Rus still was a powerful country, that influenced the course of events and the economic and cultural development of the region. The end of the 13th century was the time when the territory of Rus was the largest: it included the lands of Kyiv and Turiv, a part of the Transcarpathia, and the land of Lublin. The Kingdom of Rus existed till 1434 (after 1392 Halycia was an autonomous region, while Volhynia included several apanage principalities of the Grand Duchy of Lithuania). From the 13th through the 15th centuries the Ukrainian ethnos had been formed within the borders of the Rus Kingdom. The earliest written texts in the old Ukrainian language are dated this period.

Zarząd Danyła Romanowycza

Pod koniec XII wieku na Rusi (Rusi Kijowskiej) znajdowało się 11 ziem (Kijowska, Halicka, Wołyńska, Czernihiwska, Perejasławska, Turiwska, Połocka, Smoleńska, Nowhorodska, Muromo-Riazańska i Wołodymyro-Suzdalska), które zostały podzielone na osobne księstwa. Za Kijów, którego władca był władcą Rusi, walczyli najpotężniejsi właściciele ziemscy z dwóch gałęzi rządzącej dynastii Rurykowiczów-Monomachowyczów i Olhowyczów. Podobny okres przeżyli inni sąsiedzi Rusi: Święte Cesarstwo Rzymskie (Królestwo Niemieckie), które obejmowało ponad 200 księstw, czy Polska (ponad 20 księstw). W 1199 roku książę Wołodymyrski Roman Mstysławycz zdołał zjednoczyć ziemie Halicką i Wołyńską. Po jego śmierci rozpoczęła się długa walka o jego dziedzictwo (1205-1238). A w latach 1238-1241 najazd Mongołów zniszczył Ruś, większość jej terytorium zostało zdobyte.

Książę Halicko-Wołyński Danyło Romanowycz jako pierwszy próbował ożywić Ruś, angażując w to szerokie grono państw europejskich, którym również groził najazd Mongołów. W 1253 roku został koronowany na króla Rusi przez legata papieskiego Opizo (tylko cesarz i papież mogli wówczas nadać mu tytuł królewski). Z różnych powodów król Danyło nie zdołał wyzwolić Ruś z mongolskiej supremacji. Jego następcy byli okresowo zmuszani do przyznania się do zależności od Złotej Ordy, odmawiając posługiwania się tytułem królewskim. Jednak Królestwo Ruś w XIII i XIV wieku pozostało potężnym państwem środkowoeuropejskim, co wpłynęło na przebieg wydarzeń politycznych oraz rozwój gospodarczy i kulturalny regionu. Największe terytorium Królestwo Ruś miało pod koniec XIII wieku, kiedy obejmowało ziemie Kijowską i Turiwską, Lublińską oraz część Zakarpacia. Królestwo Ruskie istniało do 1434 roku (od 1392 roku część Halicka jako ziemia autonomiczna w ramach Królestwa Polskiego, a część Wołyńska jako szereg odrębnych księstw w ramach Wielkiego Księstwa Litewskiego). Na terytorium Królestwa Ruskiego w XIII – na początku XV wieku zakończyło się kształtowanie się etnosu ukraińskiego. Do tego okresu należą najstarsze zachowane pamiątki pisane w języku staroukraińskim.