Зброя часів Руського королівства
У середині та другій половині XIII століття Русь вела майже безперервні війни. У ті часи озброєння та бойові якості професійних воїнів з Русі не поступалися європейським. Король Данило вніс зміни до складу війська, організації його керівництва та озброєння, що позначилося у військових конфліктах в Центральній Європі, в яких брали участь війська під керівництвом Данила Романовича та його сина.
В експозиції представлено репліки зброї професійних воїнів та ополченців, яка була типовою для регіону у XIII-XV століттях. Можна простежити, як упродовж двох століть її винаходили та вдосконалювали, пристосовуючи до змін у військовому мистецтві. Тоді використовували різні види захисних обладунків: шоломи, кольчуги, щити, тощо. Все це мало захистити воїна від ураження холодною зброєю. До озброєння входили мечі, списи, шаблі, сокири, булави, а також луки та арбалети.
Основною ударною зброєю ближнього бою у Середньовіччі був спис. Шикування списоносців-піхотинців могло витримати удар кінноти, завдати ворогу важких втрат. У свою чергу атака важкоозброєних вершників зі списами могла зламати лави ворожого війська. Головною зброєю ближнього бою також був меч, пристосований для рублячих ударів. З середини ХІІІ століття набуває поширення шабля, запозичена у кочівників. Для ураження супротивника в обладунках було ефективно використовувати бойові сокири та булави.
Аби спорядити велике військо, мали працювати тисячі ремісників, які виготовляли списи, мечі, сокири, вістря до стріл, обладунки — шоломи, кольчуги, щити, а також сідла, стремена, підкови, шили одяг та взуття. Головними ремісничими осередками на Русі були міста. Так Львів вже у XIII столітті стає важливим центром виробництва зброї та військового спорядження у королівстві Русі.