Миколай Русин – війт Львова у часи змін
Галицька частина королівства Русі з центром у Львові була включена до складу Польщі у 1387 році. Однак Галичина, так само як і старовинна руська столиця, зберегла свій автономний статус. Адже за привілеєм короля Казимира ІІІ, яким він підтвердив існування магдебурзького права у Львові, повноваження війта Миколая Русина розповсюджувались на судові рішення щодо львівських міщан, включно з карними справами. Апеляція ж на його рішення йшла прямо до королівського суду.
Миколай Русин також очолював судові органи Львова, утворені тогочасними національними громадами міста. Цікаво, що Владислав Опольчик привілеєм від 1378 року надав право обирати війта міським райцям, які обирали його щорічно зі свого складу або з числа лавників. Надалі спершу склався звичай обирати війта з лавників, а пізніше було запроваджено почерговість: одного року обирали війта з числа лавників, наступного – з-поміж старших райців.
Лише у XVІІ столітті війта Львова стали обирати тільки зі складу райців. Фактично виборів уже не було, оскільки старші райці мали виконувати війтівські обов’язки за старшинством.
За довгу історію міського самоуправління у Львові війт Миколай Русин був чи не єдиним очільником міста, який мав українське походження.