06_05_русин - Музей «Львів Стародавній»

Миколай Русин – війт Львова у часи змін

Галицька частина королівства Русі з центром у Львові була включена до складу Польщі у 1387 році. Однак Галичина, так само як і старовинна руська столиця, зберегла свій автономний статус. Адже за привілеєм короля Казимира ІІІ, яким він підтвердив існування магдебурзького права у Львові, повноваження війта Миколая Русина розповсюджувались на судові рішення щодо львівських міщан, включно з карними справами. Апеляція ж на його рішення йшла прямо до королівського суду.

Миколай Русин також очолював судові органи Львова, утворені тогочасними національними громадами міста. Цікаво, що Владислав Опольчик привілеєм від 1378 року надав право обирати війта міським райцям, які обирали його щорічно зі свого складу або з числа лавників. Надалі спершу склався звичай обирати війта з лавників, а пізніше було запроваджено почерговість: одного року обирали війта з числа лавників, наступного – з-поміж старших райців.

Лише у XVІІ столітті війта Львова стали обирати тільки зі складу райців. Фактично виборів уже не було, оскільки старші райці мали виконувати війтівські обов’язки за старшинством.

За довгу історію міського самоуправління у Львові війт Миколай Русин був чи не єдиним очільником міста, який мав українське походження.

Mykolai Rusyn, the advocatus of L’viv in the time of changes

The Halycian part of the Rus Kingdom with the center in L’viv was annexed by Poland in 1387. However, both the land of Halycia and its capital remained autonomous. The decree of King Casimir III confirmed that L’viv was ruled based on the Magdeburg Law. Under this law the Advocatus Mykolai Rusyn was authorized to preside court hearing that involved L’viv citizens, including criminal cases. His verdicts could be appealed to the Royal Court.

Mykolai Rusyn was also in charge of the courts of other jurisdictions, in particular, the courts of different ethnic diasporas of L’viv. It is also worth noting that in 1378 King Wladislaw of Opole granted the right to annually elect the Advocatus (Vogt) to the City Council from among its members or members of the City Court (the Lava). Later advocati were elected from among the Court members, and after that — alternately from members of the Council and the Court.

In the 17th century the Advocatus was elected only from among members of the City Council. In fact, there were no elections any more, because now the Council members performed the functions of the Advocatus by seniority.

Mykolai Rusyn was the only Advocatus of Ukrainian descent in the history of L’viv.

Mykołaj Rusyn – wójt Lwowa w czasach zmian

Halicka część Królestwa Rusi z centrum we Lwowie została przyłączona do Polski w 1387 roku. Jednakże Halicja, podobnie jak starożytna stolica Rusi, zachowała swój autonomiczny status. Przecież na mocy przywileju króla Kazimierza III, na mocy którego potwierdził on istnienie we Lwowie prawa magdeburskiego, uprawnienia wójta Mykołaja Rusyna rozciągały się na orzeczenia sądowe dotyczące lwowskich mieszczan, w tym sprawy karne. Apelacja od jego decyzji trafiło bezpośrednio do sądu królewskiego.

Mykoła Rusyn stał również na czele organów sądowych Lwowa, utworzonych przez ówczesne wspólnoty narodowe miasta. Ciekawostką jest, że od roku 1378, za czasów namiestnictwa w Królestwie Ruskim Władysława Opolczyka, prawo do wyboru wójta należało do rajców miejskich. Corocznie dokonywano tego wyboru spośród ławników lub z własnego grona. Nadal zwyczajowo wybierano wójta najpierw spośród ławników, a później wprowadzono inny porządek: jeden rok wybierano wójta spośród ławników, następny – z grona rajców.

Ale od wieku XVII wójtów zaczęto wybierać wyłącznie z grona rajców. W rzeczywistości wybory już przestały istnieć, ponieważ starszy rajec musiał zastępować wójta zgodnie z obowiązkami starszeństwa.

W ciągu długiej historii samorządu miejskiego we Lwowie Mykołaj Rusyn był prawie jedynym wójtem pochodzenia ukraińskiego.