Казимир ІІІ з 1349 року почав титулуватися не тільки як король Польщі, але й правитель Русі. Він видав кілька універсалів щодо відродження магдебурзького права у Львові та щодо розвитку Львова як центру краю. Далі такі королівські постанови про функціонування міста почали видавати представники династії Ягеллонів: Владислав II Ягайло у 1387 – 1434 роках, Владислав III Варненчик – у 1434 – 1444 роках; Казимир IV Ягеллончик – у 1447—1492 роках; Ян I Ольбрахт – у 1492—1501 роках; Олександр Ягеллончик – у 1501—1505 роках; Сигізмунд I Старий – у 1505—1548 роках та Сигізмунд II Август протягом 1548—1572 років.

Польські королі почали титулуватися як Великі князі Русі та неодноразово відвідували місто. З утворенням Речі Посполитої королівські грамоти щодо розвитку Львова як центру міського самоврядування та столиці Руського воєводства стали ухвалювати такі королі і великі руські князі як Генріх III Валуа протягом 1573—1574 років; Стефан Баторій – у 1576—1586 роках; Сигізмунд III Ваза – у 1587—1632 роках; Владислав IV – у 1632—1648 роках; Ян II Казимир – у 1648—1668 роках; Михайло Корибут Вишневецький – у 1669—1673 роках; Ян III Собеський – у 1673—1696 роках; Август II Сильний – у 1697—1704 роках; Станіслав Лещинський – у 1704—1709 роках; Август II Сильний – у 1709—1733 роках; Станіслав Лещинський – у 1733—1734 роках; Август III Фрідріх – у 1734—1763 роках та Станіслав Август Понятовський протягом 1764 – 1772 років.

Деякі королі Польщі та великі князі Русі народилися й померли у Львові, а інші будували свої королівські палаци у місті та поряд з ним, що засвідчувало нерозривність зв’язків Львова та Червоної Русі з історією Східної Європи та світу.