fbpx

Герб міста Львова: ґенеза, традиція, відродження

Автор: Андрій Гречило

Львівський герб є одним з найдавніших українських міських знаків. Його перше відоме зображення зустрічаємо на печатці, прикладеній до документу за 1359 р. (іл. 1). Хоча дослідники, зокрема І. Крип`якевич, припускали, що цей символ походить ще з кінця ХІІІ ст.1

Ілюстрація 1

На першу половину ХІV ст. припадають початки розвитку в Галицько-Волинській державі міського самоврядування на основі т.зв. магдебурзького права. М. Грушевський пов`язував його поширення із заходами по спровадженню німецьких колоністів для заселення спустошених після татарських нападів міст та підняття економічного життя2. Не виключено, що саме в німецькій громаді Львова й міг виникнути знак, у якому як міський символ використано лева у брамі з трьома вежами. Архітектурні мотиви – реальні або умовні – мали велике поширення в тогочасній німецькій геральдиці для окреслення самого поняття міського самоврядування й, очевидно, були впроваджені до львівського знаку під німецьким впливом. Детальніше слід зупинитися на іншому елементі – зображенні лева, котрий є основною фігурою герба. Необхідно підкреслити, що на відомих типах міської печатки ХІV–ХV ст. лев поданий крокуючим, що вимагало певної стилізації малюнку брами. У той же час значно простіше компонувався лев, який спинається на задні лапи. Його вживав на своїй печатці судочинний орган міста – лава (за традицією лавнича печатка несла модифікацію міського герба, у конкретному випадку видозміна якраз і полягала у відмінній постаті лева та зменшенні кількості веж до однієї; іл. 2).

Ілюстрація 2

Безперечно, що львівський герб належить до т.зв. гласних – коли геральдичний малюнок розкриває назву міста або одну з версій про походження топоніма. Вважається, що цей знак вказує й на роль Львова як столиці Галицької Русі, оскільки включає в себе земельний символ – лева (за аналогією, Краків мав у міській брамі зображення територіального знаку – орла). Питання емблематики Галицько-Волинської держави ще залишається не повністю з`ясованим через недостатню джерельну базу. Так, під 1237 р., описуючи розбудову Данилом Романовичем системи укріплень на західних кордонах, літопис подає, що недалеко від Холма “стоїть башта кам`яна, а на ній – орел кам`яний вирізьблений”. За припущенням А. Петрушевича це могло бути зображення двоголового орла3. Цілком ймовірно, що князь Данило нав`язував до візантійської традиції, яка через Київ могла поширитися й на західноукраїнські землі. Підтвердження такого припущення дає пізніше функціонування герба Перемиської землі саме із золотим двоголовим орлом у синьому полі.

До нашого часу дійшли тільки два типи княжих печаток з періоду Галицько-Волинської держави. На одній з них, при грамоті князів Андрія та Лева ІІ з 1316 р., крокує лев, поданий без геральдичної атрибутики. На другій, із написом “Юрій король Русі” (при згаданій грамоті та грамотах князя Юрія ІІ Тройденовича з 1325–1335 рр.), фігурує вершник на коні з прапорцем та щитом у руках, на щиті зображений лев, що спинається на задні лапи (іл. 3-4)4. Б. Барвінський переконливо довів, що перша печатка належить князеві Льву Даниловичу (1269–1301), а друга – його синові Юрію Львовичу (1301–1308), котрий уживав титул “король Русі”5. Можна припустити, що символ лева міг би запровадити ще Данило Галицький з прийняттям 1253 р. королівського титулу, що мало би також супроводжуватись остаточним утвердженням інших королівських атрибутів (у т. ч. й територіального герба). Малоймовірно, щоб його наступники, які постійно пов`язували себе з королівською традицією Данила, могли змінити його знак. Зрештою, устійнення єдиного земельного герба простежується в ХІІІ – на початку ХІV ст. й у сусідніх державних утвореннях (Польщі, Чехії, Угорщині), з якими Галицько-Волинська держава мала тісні політичні, економічні та культурні зв`язки.

Ілюстрація 3
Ілюстрація 4

З іншого боку, Я.Дашкевич провів аналіз канцелярських описів ХV–ХVІІ ст. вислих печаток, прикріплених до автентичних або фальсифікованих грамот князя Льва Даниловича, та прийшов до висновку, що на них мав фігурувати родовий знак Рюриковичів – Тризуб (чи “Зуб”, як подано у вказаних описах), а появу Лева як герба галицьких князів датував не раніше початку ХІV ст.6 Хоча ймовірним є й паралельне функціонування двох знаків – “Зуба” як княжого родового та “Лева” як територіального герба. Принаймні використання зображення лева Юрієм ІІ Тройденовичем, а пізніше литовським князем Любартом і опольським князем Владиславом, поява його на “Монетах Русі”, карбованих у Львові в 1350–1410 рр. (іл. 5), однозначно засвідчує, що в ХІV ст. “руський лев” відігравав функцію територіального, а не родового знаку. Тому можна стверджувати, що Лев був символом Галицько-Волинської держави (щонайменше в ХІV ст.) й зберігся в пізніших гербах Львівської землі, Руського воєводства, а також як елемент львівського міського герба.

Після захоплення Львова феодальною Польщею міський знак широко застосовується не тільки на печатках, але й на прапорах, цехових знаках, ним мітять стоплений віск та різні вироби, його встановлюють на фасадах будинків. У 1526 р. польський король Сигізмунд формально затвердив цей герб привілеєм. Міський символ був і на друкарському знаку Івана Федоровича на першій надрукованій ним у Львові книзі “Апостол” 1574 р. (іл. 6), а також на філігранях Брюховицької папірні з кінця ХVІ ст. Однак 1586 р., після аудієнції львівського архієпископа єзуїта Яна Соліковського в папи римського Сикста V, місто отримало дозвіл користуватися видозміною папського герба – зображенням лева, що стоїть на задніх лапах і тримає у передніх три горбки та восьмипроменеву зірку. Варто звернути увагу, що на папській грамоті подано кольорові зображення не тільки цієї видозміни, але й міського герба, хоча характер цього малюнку не зовсім відповідає використовуваному містом знаку (зокрема, вежі увінчано куполами, а сама брама пофарбована в якийсь рожевий колір).

Ілюстрація 6

Новий символ все частіше починає зустрічатися побіч міського. Так, на відомій гравюрі з панорамою Львова з початку ХVІІ ст., виконаній, як вважають, за рисунком А. Пассаротті, подано чотири герби: лев, котрий спинається на скелю (герб Руського воєводства), польський орел, міський та папський знаки (іл. 7-9). Обидва символи зустрічаються й у нових міських печатках. Але поступово “папський” лев витісняє з брами крокуючого “руського” лева і займає його місце. Хоча до кінця ХVІІІ ст. львівський магістрат використовує одночасно й старі печатки.

Ілюстрація 7
Ілюстрація 8
Ілюстрація 9

Після захоплення Галичини Австрійською імперією місто отримує 1789 р. привілей від цісаря Йосифа ІІ, у котрому гербом Львова затверджено “папського” лева в брамі з трьома вежами7. Під час бомбардування міста 1848 р. цей документ пропав з ратуші8, й тому з другої половини ХІХ ст. використовувано новий малюнок, у якому крім “папського” лева з`явилася ще й інтерпретація міської брами з куполами (іл. 10). У такому вигляді він функціонував і після розпаду Австро-Угорщини на початку ХХ ст.

Ілюстрація 10

В кінці 20-х рр. ХХ ст. польськими властями починається робота по розробці нового варіанту герба. А 1936 р. його вже затверджено в такому вигляді: На щиті в синьому полі червоні міські мури з трьома вежами. Мури і вежі мають кам`яні бланки (зубці). Середня вежа вища й має три вузькі бійниці, нижчі бічні вежі – по одній бійниці, отвори бійниць чорні. В мурі брама з півкруглим завершенням, обрамована каменем, відкрита, з піднятими срібними ґратами. В отворі брами на чорному полі золотий лев, що стоїть на задніх лапах, у передній лапі тримає три срібні горбки, над ними золота восьмипроменева зірка. Над щитом золота королівська корона. З-під корони з обох сторін звисають кінці червоно-синьої стрічки, на якій гасло “Semper Fidelis”. Під щитом на перехрещених гілках лавру звисає на стрічці військовий орден “Virtuti Militari” (іл. 11). Цей герб міста проіснував до 1939 р.

Ілюстрація 11

Під час німецької окупації Львова в 1941–1944 рр. на печатки міської управи та різних міських служб і установ повернувся герб у такому вигляді, в якому він вживався ще в ХІV ст.

У повоєнний час інтерес до міських гербів з`явився тільки з процесом “хрущовської відлиги” на початку 60-х років. Офіційному затвердженню знака передувала дискусія на сторінках місцевих газет, обговорення проектів на семінарі з архівознавства та спеціальних історичних дисциплін у Центральному державному історичному архіві УРСР у Львові9. Архівіст О. Маркевич обстоював думку про потребу збереження елементів давнього герба міста10. Цю методику також підтримав академік І. Крип`якевич, який писав: “...єдино правильним шляхом буде вернутися до найстарішого герба з ХІІІ–ХІV ст., який зображує міські ворота з трьома вежами (баштами), з крокуючим левом у них. Для міста Львова важливе те, що цей герб походить з періоду, коли місто не було ще поневолене іноземними загарбниками, а належало до Галицько-Волинського князівства і жило традиціями Київської Русі...”11 Хоча були й думки зобразити в гербі старого міста телевізор, автонавантажувач, електролампочку і т.п.12. Питання це контролювалося партійними органами і після їхнього погодження формально було прийняте рішенням сесії міської Ради в 1967 р. У кінцевому результаті авторській групі у складі І. Катрушенко, З. Кецало, Л. Левицький, Е. Мисько та Я. Новаківський вдалося в знаку Львова таки зберегти зображення лева та міської брами, але, підкоряючись “велінню часу”, внесено окремі зміни та доповнення: у синьому полі червона міська брама з трьома вежами (на середній – серп і молот), в якій на задніх лапах стоїть золотий лев (іл. 12)13. Хоча й ці нововведення не влаштували окремих “пильних” громадян, котрі почали писати доноси, що, мовляв, “націоналістичний лев ламає червоні ворота”.

Ілюстрація 12

Після демократичних виборів до місцевих Рад весною 1990 р. виникає питання про відродження старого міського знаку. Й от, 5 липня 1990 р. на сесії Львівської міської Ради відновлено функціонування історичного знаку Львова14. Комісією в складі А. Гречило, І. Сварник, В. Турецький та І. Турецький, на підставі детального вивчення історичних матеріалів, а особливо – найдавніших відомих печаток міста, було реконструйовано малюнок міського герба: у синьому полі золотий лев крокує в золотій брамі з трьома вежами, кожна з яких завершена трьома зубцями і має по одній бійниці; центральна вежа вища від двох інших; брама відкрита, без воріт і ґрат (іл. 13). Якщо справа кольорів лева й поля герба не викликала жодних сумнівів, то встановлення барви воріт вимагало детальнішого аналізу. Червоний колір не надавався з огляду на поширене в геральдичній практиці правило, яке забороняє наносити кольорові фігури на кольорові поля (у цьому випадку – червону браму на синє поле). Отже, брама могла бути або срібною, або золотою. На користь останнього свідчили різні матеріали ХІХ ст., що й вплинуло на кінцеве рішення.

Ілюстрація 13

Комісією також напрацьовано великий герб та прапор міста. Затверджений великий герб Львова становить собою щит з міським знаком, вписаний у декоративний картуш та увінчаний срібною міською короною; щит підтримують лев у золотій короні та княжий ратник; доповнює композицію синьо-жовта стрічка та золотий Тризуб (іл. 14). Створенням цього герба закладалися основи подальшого творчого розвитку української міської геральдики. Так, міська корона ще в античній грецькій міфології була атрибутом богині Тіхе (відповідником у римській міфології є богиня Фортуна), котра вважалася покровителькою міст. У герботворчості міська корона почала використовуватися з кінця ХVІІІ ст., але особливо активно впроваджується в ХХ ст. для муніципальних знаків у різних національних геральдичних системах. Щитотримачі мали додатково розкривати значення Львова як історичного адміністративного центру (лев) та вказувати на період його заснування (ратник). Під щитом, у місці, яке в геральдиці відводиться орденам чи іншим важливим знакам, було розміщено золотий Тризуб як символ соборності України та нерозривного зв`язку з нею Львова. Таким шляхом ще 1990 р. вдалося легалізувати використання національного знаку в міському гербі.

Ілюстрація 14

На підставі історичних традицій опрацьовано й проект хоругви міської Ради чи міського прапора: квадратне полотнище, у синьому полі якого жовтий лев крокує в жовтій брамі з трьома вежами; з трьох сторін (крім сторони від древка) прапор має лиштву, котра складається з жовтих та синіх рівнобедрених трикутників; ширина лиштви становить 1/10 сторони прапора (іл. 15).

Ілюстрація 15

В історіографії поширеною була думка, що Львів мав кілька різних гербів протягом своєї історії. Але, фактично, можна вважати, що місто постійно використовувало один знак із зображенням лева в брамі з трьома вежами, хоча цей символ під впливом різних чинників зазнавав певних змін та доповнень. Цю традицію Львів проніс через століття, щоб тепер відродити свій герб у первісному вигляді.

Відновлення давнього знаку та напрацювання нових символів міста Львова дало початок розвитку нового етапу української міської геральдики та прапорництва.

 

Публікація:

Гречило А. Герб міста Львова: ґенеза, традиція, відродження // Львів: історичні нариси. – Львів, 1996. – С. 61–66.

Гречило А. Герб міста Львова: ґенеза, традиції, відродження // Історія Львова. – Т. 1 (1256–1772). – Львів, 2006. – С. 38–44.

Андрій Гречило, доктор історичних наук, провіднийнауковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім.М.С.Грушевського НАН України, голова Українського геральдичного товариства

1 Крип`якевич І. П. До питання про герб Львова // Архіви України. – 1968. – № 1. – С. 44–45.
2 Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1994. – Т. V. – С. 224–225.
3 Петрушевич А. О городе Галиче за Луквою // Вестник Народного Дома. – 1887. – Ч. 52. – С. 467.
4 Див.: Лаппо-Данилевский А. Печати последних галичско-владимирских князей и их советников // Болеслав-Юрий ІІ Тройденович, князь Малой Руси: Сборник материалов и исследований. – Санкт-Петребург, 1907. – С. 211–310.
5 Barwiński B. Pieczęcie książąt halicko-włodzimierskich z pierwszej połowy XIV wieku // Wiadomości numizmatyczno-archeologiczne. – 1909. – No 6. – S. 99–104; No 7. – S. 127–130.
6 Дашкевич Я. Родовий знак Рюриковичів у Галицькому князівстві ХІІІ ст. // Третя наукова геральдична конференція: Збірник тез повідомлень та доповідей. – Львів,1993. – С. 32–33.
7 Ströhl H.-G. Städte-Wappen von Österreich-Ungarn. – Wien, 1904. – S. 77–78.
8 Sochaniewicz K. Herb miasta Lwowa. – Lwów, 1933. – S. 49.
9 Врадій Н. Ф. Семінар з архівознавства і спеціальних історичних дисциплін (Львів, 1966). // Український історичний журнал. – 1966. – № 6. – С. 148–149.
10 Маркевич А. Герб Львова: каким он был, каким он будет? // Львовская правда. – 1966. – 10 декабря.
11 Крип`якевич І. П. Вказана праця. – С. 45.
12 Герб Львова: каким он был, каким он будет? // Львовская правда. – 1967. – 8 января.
13 Герб нашего города // Там же. – 20 июня.
14 Гречило А., Сварнык И. Возрождение городских символов // Львовская правда. – 1990. – 14 июля; Вони ж. Відродження “руського” лева // За вільну Україну. – 1990. – 24 липня.

Меню